Останні кілька днів головною політичною темою був вибух протестів у Казахстані. Популярний шаблон для аналізу цих подій проводить прямі паралелі з публічними протестами, що відбулися у Білорусі та Україні. Проте, такий підхід до розуміння природи нинішніх масових заворушень у Казахстані спрощений.
Унікальність Казахстану
Президент України Леонід Кучма одного разу видав книгу під назвою «Україна – не Росія». Цей вислів став історичним. Перефразовуючи, можна сказати, що
«Казахстан — це не Україна і не Білорусь.»
Соціально-політична різниця між цими країнами дуже істотна, як і причини масових протестів.
Зокрема, слід враховувати той факт, що протести в Україні та Білорусі відбулися з політичних мотивів, тоді як у Казахстані протести були викликані соціально-економічними мотивами (різкий стрибок цін на зріджений вуглеводневий газ), хоча згодом і політичні гасла почали з’являтися.
Подібні акції протесту там уже відбулися (хоча й не в такому масштабі). Проте протести нині розвиваються у контексті транзиту влади, і поєднання цих двох чинників є ще однією особливістю поточних політичних процесів у Казахстані.
Ситуація яка склалася через вибух протестів в Казахстані розвиватиметься інакше, ніж у Білорусі у 2020-2021 роках, а не так, як це було в Україні на той час.
Як вибух протестів в Казахстані вплине на Україну?
Як події в Казахстані можуть вплинути на Україну та міжнародний контекст навколо неї?
Ми поки що не знаємо, як розвиватиметься політична ситуація через події в Казахстані. Можливі різні сценарії. Але очевидно, що політичні процеси в Україні та Казахстані в минулому мали дуже мало спільного один з одним, і малоймовірно, що така кореляція виникне раптово зараз.
Ланцюговий ефект протестів, якщо такий буде, швидше за все, матиме місце у сусідніх країнах, які історично та культурно пов’язані з Казахстаном. Однак навіть країни Центральної Азії суттєво різняться між собою.
У цьому контексті слід звернути увагу на інше. Вибух протестів в Казахстані був спровокований різким стрибком цін на енергоносії. Ця тема зараз актуальна для багатьох країн світу, зокрема й для нашої.
Очевидно, що якщо ціни на енергоносії та тарифи на комунальні послуги будуть віднесені до «вільного ринку» — особливо коли більшість населення живе з низьким доходом, — неминуче відбудеться різке зростання соціальної напруги і, отже, вищі ризики політичної дестабілізації.
За рахунок чого і як саме можна компенсувати обмеження тарифів ЖКГ та цін на енергоносії для енерговиробних компаній?
Парадокс ситуації в тому, що з економічного погляду стримувати ціни та тарифи недоцільно; однак без таких дій можуть виникнути великі політичні ризики (якщо не соціальні протести, то падіння популярності політичних сил, які перебувають при владі).
Ця суперечність між політичною та економічною доцільністю залишається актуальною і для нас – тим більше, що проблема тарифів (високі тарифи на комунальні послуги у поєднанні з низькими доходами) є однією з основних соціальних проблем для середнього українця.
Восени минулого року українська влада вжила певних дій, щоб стримати зростання цін на енергоносії (обмеживши тарифи на газ та електроенергію для населення України). Але на українську економіку, як і раніше, чинить тиск цінова лихоманка на енергоносії та нестача природного газу на світовому ринку, а також глобальні інфляційні тенденції.
Тому забезпечення хоча б відносної соціально-економічної стабільності буде одним із ключових завдань українського уряду у 2022 році.
Око Путіна
Події у Казахстані хоча б певною мірою — відвернуть увагу Росії від нашої країни. Це не зніме нам ризиків російської агресії, але Кремлю про всяк випадок доведеться тримати в полі зору складні політичні процеси в Казахстані. Адже саме ця центральноазіатська країна є однією з ключових ланок Євразійського економічного союзу.
Також, Москва побоюється, що Захід – або, що ще гірше, Китай та Туреччина – можуть посилити свій вплив на Казахстан. Крім того, «хвороба бунту» може поширитися і на Росію.
Ризики транзиту енергії через вибух протестів в Казахстані.
Для російського керівництва ця тема є актуальною вже досить давно. Ситуація в Казахстані дискредитує «Назарбаєвський сценарій передачі влади», тому вона може лише посилити параною Путіна та його тенденцію зберігати своє пряме правління на невизначений термін.
Зелені чоловічки в Алмати?
У разі серйозної політичної кризи в Казахстані Кремль може зробити в північній частині країни те, що Путін колись зробив у Криму в 2014 році, або застосувати сценарій Донбасу. Минулого року деякі російські політики вже порушували це питання під час виборів до Державної Думи. І тут на пострадянському просторі може виникнути чергова гостра конфліктна ситуація. Навіть обмежене використання «миротворців ОДКБ» у Казахстані (як було офіційно заявлено) матиме подвійні наслідки та може створити надзвичайно небезпечний прецедент.
Наразі чекаємо, що буде у Казахстані. Траєкторія політичної ситуації у цій центральноазіатській країні може вплинути на деякі важливі геополітичні процеси по всьому пострадянському простору.