Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам-де-Парі, Notre Dame de Paris) — католицький храм, який знаходиться на острові Сіте.
Собор був зведений на місці християнської базиліки Святого Стефана в 1163 році. Ще раніше на цьому місці розташовувався язичницький храм на честь давньоримського верховного бога Юпітера.
Увечері 15 квітня в Парижі спалахнула пожежа в соборі Паризької Богоматері — головному соборі Франції і одному з найвеличніших готичних храмів в Європі. Вогонь знищив покрівлю споруди, але стіни вдалося зберегти.
Острів Сіте — це серце столиці Франції. Тут розташований відомий на весь світ собор, описаний у відомому романі Віктора Гюго «Нотр-Дам де Парі».
Собор був зведений на місці християнської базиліки Святого Стефана в 1163 році. Ще раніше на цьому місці розташовувався язичницький храм на честь давньоримського верховного бога Юпітера.
Головний вівтар собору освятили в 1182 році, в 1196-му завершилося будівництво поздовжнього нефа. Будівництво собору тривало майже два століття — завершили в 1345 році.
Висота собору становить 35 метрів, висота дзвіниць — 69 метрів. Висвітлювався собор природним шляхом — крізь вітражні вікна. Стіни храму були розписані, як і інші готичні собори.
Протягом декількох століть собор Паризької Богоматері кілька разів перебудовувався. Під час Французької революції були зруйновані статуї королів на фасаді, великі скульптури, пошкоджені вітражі. У XIX столітті собор зовсім хотіли знести, але в підсумку зійшлися на необхідності його відреставрувати. Багато в чому цьому сприяв роман Віктора Гюго.
1186 року на території собору з’явилася перша могила — герцога Бретані Жоффрея, а в 1190 — королеви Ізабелли де Ено.
АРХІТЕКТУРА СОБОРУ
Нотр-Дам-де-Парі — готичний собор. Головний його фасад прикрашають скульптурні композиції, що розповідають епізоди з Святого писання. Над центральним входом розташовано сцени Страшного суду, над лівим з життя Богородиці, і над правим Святої Анни. Верхню частину фасаду прикрашають фігури гаргулій і химер. Для того, щоб подивитися на ці скульптури, необхідно подолати майже 400 ступенів гвинтових сходів.
Протягом двох століть над архітектурою собору ретельно працювало багато зодчих, але найбільш відомими стали імена Жан де Шеля і П’єр де Монтрея. Жан приступив до роботи в 1258 році — він звів примикають до нефу фасади і ворота з південного і північного боку, про що свідчить табличка на південному боці фасаду.
Після смерті Жана, в 1265 році на зміну прийшов П’єр де Монтрей — «доктор кам’яних справ».
У 1708 — 1725 рр. архітектор Роберт де Кот змінив зовнішній вигляд простору перед основним вівтарем — соборним хором. У 1711 р. він прибрав з-під престолу елементи колони Стовпи моряків і на це місце було встановлено новий головний вівтар і скульптури.
ВІТРАЖІ СОБОРУ
Унікальними є скляні панно, які збереглися до наших днів. Кожен вітраж — це невід’ємна частина унікального ансамблю з архітектурою собору.
РЕЛІКВІЇ СОБОРУ
У соборі зберігалося багато реліквій. Одна з таких реліквій — Страстей Господніх Терновий вінець.
Відповідно до історії, Терновий вінець до 1063 року було доступним для поклоніння в Сіонській церкви (Єрусалим). Після цього його разом зі списом сотника Лонгина (воїна, який проколов Ісуса), перевезли до палацу візантійських імператорів в Константинополі. Римський імператор Болдуін II мав борг перед Венецією і пропонував їй як компенсацію, вінець. Але тим не менш цю святиню він подарував свого кузена — французькому королю Людовику IХ, який оплатив заборгованість родича.
У 1239 році король вніс терновий вінець в Нотр-Дам де Парі. Людовик віддав розпорядження покласти вінок у спеціально зведену каплицю — Сент-Шапель. Тут вінець перебував до Французької революції (1789 — 1799). Революціонери тоді зруйнували каплицю. Проте терновий вінець вдалося врятувати і передати в 1809 році на зберігання в собор Паризької Богоматері, де він знаходиться до цього дня.
Варто відзначити, що шипи з вінця зберігаються і в Ватикані.
Раз на місяць, в першу п’ятницю, а також в п’ятницю Великого посту і Страсну п’ятницю в кавалери Єрусалимського ордена Гробу Господнього виносять Терновий вінець. У храмі грає органу і звучить хор.
Урочиста процесія лицарів в білих мантіях з червоними хрестами, а також паломники обходять собор. Терновий вінець несуть на оксамитом подушці.
Також в соборі зберігаються цвяхи, якими солдати прибивали Ісуса до хреста на Голгофі.
ОРГАН СОБОРУ
У храмі знаходиться один з найбільших в світі органів. Він налічує 111 регістрів і близько 8 тисяч труб.
Орган був побудований в XV столітті і поступово збільшував свої розміри аж до XVIII століття. Йому вдалося пережити Велику Французьку революцію.
Під час вчорашньої пожежі інструмент постраждав, але не був знищений — згорів дубовий каркас.
Собор є найбільш відвідуваною пам’яткою Парижа — щорічно туди приходять понад 13 млн осіб. За своєю популярністю храм обійшов Ейфелеву вежу. Є діючим храмом, де щодня проводяться богослужіння.