16 березня на Кримському півострові пройшов так званий референдум про статус Криму. Референдум проходив з масовими порушеннями — проголосувати міг хто завгодно, навіть громадяни РФ. Результати псевдореферендума оголосили в той же вечір. За «возз’єднання з Росією» нібито проголосували майже 97% кримчан. Через два дні, 18 березня, документ про приєднання Криму до РФ підписали в Кремлі.
Як відомо, в 1954 році за ініціативою першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова Крим був переданий до складу Української РСР (указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року).
Кримська область була передана Україні з наступним формулюванням: «З огляду на спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР, президія Верховної Ради Української РСР постановляє: передати Кримську область зі складу РРФСР до складу Української РСР».
У складі радянської України Кримська область перебувала в 1954-1991 роках. У 1991 році за результатами референдуму була відновлена Кримська АРСР у складі УРСР. Надалі планувалося її входження в СНД, згідно з новим Союзному договору. 5 травня 1992 Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла декларацію «Акт про проголошення державної самостійності Республіки Крим».
Цей та інші документи не відповідали Конституції України і в березні 1995 року Верховна Рада України скасувала дію конституції Автономної Республіки Крим.
Верховна Рада РФ своєю постановою від 21 травня 1992 року «Про правову оцінку рішень вищих органів державної влади РРФСР щодо зміни статусу Криму, прийнятих в 1954 році» визнала постанову Президії Верховної Ради Української РСР про передачу Криму до складу України таким, який не відповідав Конституції РРФСР, а тому не може мати юридичної сили.
Анексія Криму
В кінці лютого — початку березня 2014 року. Після втечі Януковича на півострові почалися заворушення. 1 березня самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов звернувся до Путіна посприяти в «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. Тоді Росія перекинула до Криму війська без розпізнавальних знаків, яких в Україні стали називати «зеленими чоловічками». Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму».
Так званими міжнародними спостерігачами, яких РФ і кримські сепаратисти пустили на півострів для роботи на псевдореферендуме, були представники ультраправих, неонацистських і комуністичних європейських партій і особи з нацистськими і неосталіністського поглядами. Референдум в Криму нібито зібрав понад 1,2 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 83,10% загальної чисельності виборців), з яких нібито 96,77% показали вибір «за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації».
18 березня наказ про приєднання Криму до РФ підписали в Кремлі. 20 березня договір був ратифікований Державною думою — майже одноголосно — проти виступив тільки Ілля Пономарьов, чотири депутати не голосували.
Після «референдуму» на півострові окупаційна влада провели масштабні концерти і урочисті заходи. Путін, у свою чергу, заявив, що «Крим повернувся в рідну гавань».
Світове невизнання анексії Криму
Варто зазначити, що Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу ввели економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості», а Путін каже, що «Крим повернувся в рідну гавань». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
24 лютого 2019 року в прокуратурі Криму повідомили, що з червня 2014 року розслідуються 1506 кримінальних проваджень щодо незаконної окупації Росією півострова. До суду направлено 144 обвинувальних акту.
Сьогодні президент Росії Володимир Путін має намір відвідати анексований Крим, де візьме участь в урочистостях, присвячених п’ятій річниці його окупації.
Читайте також:
ЄС ввів санкції щодо 8 росіян, причетних до “Азовського конфлікту”
Росія відмовляється обговорювати питання українських військовополонених моряків, – Марчук